07:46; полнолуние; -1 мороза

  Не смотря на ночь без сна, нервы за предстоящие зачеты и тому подобное, я почему-то безумно рада сегодняшнему утру. Да, сейчас не лучший период в моей жизни, как и в прочем у многих моих земляков, но это не мешает мне остановится на мгновенье и просто по наслаждаться рассветом. 
  
  У вас не закрадывалась такая мысль, что то время, которое мы зачастую проводим в беготне за универом, работой или просто в пустую потраченными удовольствиями мешает нам замечать детали в жизни. Ну вот я, на пример, прожив два месяца в новой квартире только до недавно заметила, что поднос на который мы ставим всякую белиберду, вроде сахара, чая, соли, не важно, разукрашен  в разноцветные цветочки. Да, я уже подозреваю, что вы думаете "Боже, какую чушь она несет!", но СТОП, оглянитесь! И вы увидите, что тоже самое творится и с вами . Все то, что находится близко вас  и вы уже знаете, что оно существует где-то рядом, вы этим частенько пользуетесь, вы не придаете этому большого значения, вроде оно есть и все на том. 
  
  О эта великая цитата из фильма "Общество мертвых поэтов", когда рассеяв атмосферную тишину в аудитории профессор произнес фразу:
  

"Рвите розы, пока не поздно".

На латинском эта фраза звучит как carpe diem.  Дословный перевод — лови мгновение.

  Где бы я не писала эту фразу: на холодильнике, над рабочим столом, в дневнике, да хоть на лбу, я не воспринимаю ее так контрастно, пока сама осознанно не дойду до этого в одно прекрасное утро. Мы так усердно бежим к своим целям, пытаемся побольше успеть к 30 годам и, конечно же, достигаем определенных успехов, но вот в памяти остаются только самые важные события, и то мы вспоминаем их под призмой мимолетных.  Они так быстро проходят чисто из-за одного - мы не насыщаемся моментом. Как же выработать в себе это качество - жить каждый день по принципу carpe diem??? Я не знаю ... Возможно когда-нибудь я вычитаю это  в какой-нибудь  книжке или мне это подскажет мимо проходящий незнакомец, кто его знает.

  Ну а в данный момент (а именно в четверг 5 февраля 2015 года в  07:46 по польскому времени, в период полнолуния и при -1 градусе мороза) я лишь хочу пожелать всем каждое утро просыпаться с мыслью о хорошем предстоящем дне, замечать, анализировать и радоваться самым коротеньким счастливым моментам в жизни ( и я, в свою очередь, тоже буду стараться).  

Хорошего вам дня! =D

Давай виключим світло і будем мовчати

  Сьогодні на хвилину світ замовчав, замовчав рівно о 8:20 а може 

трошки пізніше, та й може не весь світ, але українці - напевно. 

 Це відчуття подібне до втрати рідної тобі людини, подібне до 

безвихідності, коли дійсно хочеться посидіти в темряві і просто

 помовчати. 

  Скрябін - це людина-унікум, ніколи нікого не боячись він своєю творчістю протягом  життя робив відкритий протест владі, відкривав очі нам( громадянинам) на несправедливість , яка, нажаль, трапилась і  з ним. Згадуються одразу моменти з моїх поїздок від Польші додому, коли ти їдеш повз невеличкі хатинки біля шосе, повз міста невідреставровані і сірі і за збігом обставин на плейлісті вмикається саме пісня Скрябіна зі словами "А моя країна - суцільна руїна". Звичайно, нагортаються одразу сумні думки, але краще гірка правда... 

  В такі моменти думаєш а яке, все ж таки, безглузде наше нічим не захищене життя, як довго (а з іншої сторони блискавично) ти пишеш свою історію, відбудовуєш кожну зустріч, емоцію, стосунки з близкими тобі людьми і в осанню, найнепередбачуваннішу хвилину ставиш крапку, а може хтось й за тебе її ставить. 

  

   Україна замовчала, та й мовчанка ця буде ще не швидко минати. Не можу викинити з голови слів його пісень: 

"Часом буває так що хочеш почути речі яких б ніколи не знати і тягне за руку тебе в то мiсце, де думаєш краще б очей не мати".

  Ось і Скрябіна тянуло туди, де очі не дивляться без сліз та негативних емоцій - до війни, і правди він питався у влади в стількох піснях та інтервью, що вже, мабуть, і соромно лічити, скільки їх.

Чому холоднокровно ви зливаєте країну?

І у крові своїй ви власну топите дитинуСкажіть, будь ласка, чим всі люди в цій країні винніСкажіть ціну, за скільки ви продали Україну!                                                                       (с) Скрябін

    Я не буду тримати на душі тягар чи вину, підозрюючи, що вся ця, ніби випадкова аварія з його машиною і вантажівкою, що перевозила молоко, насправді є спланованою акцієї вбивства, так само як з Чорноволом, Гонгадзе та іншими. Наразі правоохоронці встановлюють всі обставини подій, що, як на мене, вже давно передбаченні, як писав Булгаков:  "Аннушка уже разлила масло". 

  Розумію, все це брудна політика, в яку, як казав мій знайомий "Без "багнонеприлипаючого" смокінгу суватись не варто", але я теж знаю, що все це  замкнене коло, в якому будучи свідомою людиной, розуміючи всю трагічність і крутість схилу, по якому котиться наша країна, важко, мабуть, стриматись і не висказати свого слова...!

  

Вічна пям'ять Героям України і Андрію Кузьменко, невгамовному і сильному, нездоланному і щирому!!!